Літературні студії "Кур'єру Кривбасу"
(зустріч із головним редактором Г. Д. Гусейновим)
15 грудня 2015 р. у читальній залі гуманітарного корпусу відбулася чергова зустріч із редактором літературного журналу «Кур’єр Кривбасу», письменником Г. Д. Гусейновим. На заході експонувалася виставка творів гостя «…Своїми творами прагну відновлювати втрачену українську історію» (23 джерела).
На зустрічі були присутні декан факультету української філології Любов Миколаївна Семененко, професор Вікторія Ігорівна Дмитренко, доцент кафедри української та зарубіжної літератур Наталія Георгіївна Мельник, студенти ІІІ курсу факультету української філології, бібліотекарі наукової бібліотеки Криворізького педагогічного інституту та автотранспортного коледжу ДВНЗ «Криворізький національний університет» (всього 40 осіб).
Модератор зустрічі, бібліотекар КПІ Юлія Сергіївна Недоруба нагадала присутнім основні моменти творчої біографії Г. Д. Гусейнова та розповіла про новинки, представлені на книжковій виставці.
Григорій Джамалович розповів про те, як для філологів важливо регулярно знайомитися з новинками сучасного літературного процесу, кращі зразки яких публікуються у часописі «Кур’єр Кривбасу». Він поділився спогадами про свою подорож до Канади, де його надзвичайно вразив великий архів українських книжок, створений діаспорянськими родинами з надією, що коли Україна здобуде незалежність, цю літературу можна буде передати на Батьківщину, щоб допомогти розбудовувати культурний простір молодої держави. Канадські українці докладали величезних зусиль для збереження духовної спадщини України.
На зустрічі ділилися враженнями від творів, опублікованих у двох числах «Кур’єру Кривбасу» за 2015 рік - №№ 305-307 та 308-310.
Обговорення розпочалося з міні прес-конференції, під час якої студенти ставили гостю свої запитання, на які Григорій Джамалович із задоволенням відповідав.
Після міні прес-конференції студенти та викладачі ділилися своїми враженням від прочитаних творів.
Поміж інших, студентам запам’ятався твір Юрія Косача «Театр таїни». Це – іронічний твір про сучасне письменство, та про вторинність сучасної літератури. Дійсно, сьогодні надзвичайно складно створити щось нове у красному письменстві; але і сам цей твір міг би репрезентувати новий оригінальний жанр – розповідь про життя письменників та події за лаштунками літературного процесу. Та, як зауважила одна із студенток, цей твір є дещо важким для сприйняття.
Твір Софії Майданської «Друге пришестя» розповідає про післявоєнне життя через призму дитячого сприйняття. Образ дівчинки – головної героїні твору – є типізованим: дитяче замилування звичайними речами, наївне нерозуміння реакції дорослих на смерть незнайомого дядька – Йосипа Сталіна – занурює нас до унікальної, зворушливої атмосфери внутрішнього світу дитини.
«Кишеньковий янгол» Ольги Деркачової захопливо розкриває емоційну сферу та інтимні переживання героїв, розповідає про відмінності у жіночій та чоловічій психології. Емоційність, еротизм, психологізм цього твору знайшов відгук у серцях багатьох присутніх.
«Останній погляд» Жан-Клода Болоня є філософським твором, у центрі уваги якого – сприйняття світу сліпого хлопчика, який, пізнаючи своє оточення, все більше і більше розчаровується у людському існуванні.
Н. Г. Мельник поділилася своїм захопленням «Кур’єром Кривбасу», і відзначила, що журнал з роками стає дедалі кращим. Рубрики часопису вдало названі і гармонійно наповнені; а з критеріїв, за якими обирають тексти для публікації можна виокремити два основних: вони мають вражати і мають бути європейськими – спроможними вивести українську літературу на світовий рівень.
Наталію Георгіївну вразила повість-спогад Андрія Кондратюка «Там земля мила». Дуже важко визначити жанр цього твору, але його проста, щира і правдива стилістика не може залишити байдужим жодного читача.
Пані Мельник відзначила низку творів, які справили на неї найбільше враження. Серед них – «Кишеньковий янгол» Ольги Деркачової, «Подарунок» Кармен Лафорет,, «Голоси» Антоніо Порк’я, «Останній погляд» Жан-Клода Болоня. Зокрема, назва твори «Голоси» є дуже вдалою – дійсно, голоси, які надихають автора йдуть від Бога, а письменник є лише посередником між божественним та людським. Цей твір справляє потужне враження на читача, примушує замислюватися, надихає на пошук відповідей у собі.
Літературознавча студія Олега Коцарева «Експеримент як традиція» стверджує, що література має лише одне зобов’язання – бути максимально різноманітною. Новим сучасним підходом до літературної творчості є акцентування уваги не лише на змісті тексту, а й на його оформленні.
«Нам усім дуже пощастило з «Кур’єром Кривбасу»», зауважила, зокрема, Наталія Георгіївна. Завдяки цьому часопису усім бажаючим завжди доступні найновіші, найцікавіші літературні твори. Необхідно регулярно обговорювати зі студентами новинки сучасної літератури – і не лише на V курсі. Це надасть можливість зорієнтувати молодих фахівців у літературному просторі, спрямувати їх розуміння сучасної літератури. І «Кур’єр Кривбасу» якнайкраще підходить для втілення цієї мети, адже визначними рисами цього часопису завжди були і є професіоналізм, гарний смак, почуття міри та чітке орієнтування у сучасних літературних тенденціях.
Директор наукової бібліотеки ДВНЗ «Криворізький національний університет», кандидат філологічних наук, доцент Ганна Миколаївна Віняр розповіла про цінний подарунок, який бібліотека отримала від Григорія Джамаловича. Це – збірка з більш ніж тисячі книг з колекції «Кур’єру Кривбасу». Розповіла Ганна Миколаївна і про наукові роботи студентів, темою яких так чи інакше став «Кур’єр Кривбасу» – так, одна зі студенток факультету української філології нещодавно обрала темою своєї дипломної роботи нову лексику у творах, опублікованих цим літературним часописом.
Професор Вікторія Ігорівна Дмитренко, луганчанка, яка нині живе і працює у Кривому Розі, розповіла про свої враження від твору Олафа Клеменсена «Літо-АТО». Надзвичайно сильні, особисті переживання викликав у Вікторії Ігорівни цей твір – адже війна на Сході України докорінно змінила і її життя. Вона відзначила образну, незвичайну мову цього твору. Без жахів і натуралізму передає О. Клеменсен емоції та атмосферу зображуваних подій. І ця метафоричність невипадкова – адже автором «Літо-АТО» є художник. Цікавим штрихом до його портрету є випадок, коли він привіз із зони АТО ящики для патронів, розібрав їх на дощечки, і написав на них чудові ікони.
Пані Дмитренко відзначила і яскраво виражену тематику кожного з номерів «Кур’єру Кривбасу», їх цілісну концепцію: так, № 305-307 проникнутий атмосферою АТО, а № 308-310 – сумом.
На завершення заходу Г. Д. Гусейнов подарував студентам та викладачам, які ділилися враженнями від прочитаних творів, декілька номерів свого журналу.
Іван Найденко - краєзнавець, особистість, громадянин
10 грудня 2015 року в «Літературній вітальні» наукової бібліотеки Криворізького педагогічного інституту відбулася зустріч із журналістом, письменником, краєзнавцем та патріотом Кривого Рогу Іваном Володимировичем Найденком.
На зустрічі були присутні студенти IV курсу історичного факультету та III курсу географічного факультету, кандидат історичних наук, доцент Наталія Анатоліївна Печеніна, ст. викладач кафедри економічної та соціальної географії та методики її викладання Михайло Анатолійович Провоженко та бібліотекарі ДВНЗ «КНУ» та міста (всього 72 особи). Експонувалась книжкова виставка «Кривий Ріг – моє місто» (26 джерел).
Модератори зустрічі, завідувач відділу книгозбереження Вікторія Юріївна Гончарова та завідувач сектора комплектування Ольга Олександрівна Вдовіченко, представили гостя заходу та коротко ознайомили присутніх з його біографією. Відтак запросили Івана Володимировича до слова.
Пан Найденко розробив більше 30 екскурсійних маршрутів; має у своєму творчому доробку числені літературні спроби. Найважливішим у житті вважає бути Людиною і Особистістю.
Батьки Івана Володимировича походять з різних географічних регіонів України: батько – з Полтавської області, мати – з Київської. Краєзнавець ріс і виховувався у багатодітній родині; непрості життєві обставини перешкодили йому здобути вищу освіту. Іван Володимирович – талановитий екскурсовод, надзвичайно ерудована і закохана у свою справу людина.
Велике враження на присутніх справила щира закоханість краєзнавця у рідне місто. «Такого міста, як Кривий Ріг немає ніде, ні в яких світах!» – каже він.
Пан Найденко захоплено розповів про витоки історії Кривого Рогу та поділився власними роздумами про його походження, підкресливши унікальність як надр нашого міста, так і духовного світу його мешканців. Надзвичайно цікавою видалась теорія краєзнавця про можливість існування на теренах Криворіжжя найдавніших цивілізацій – адже саме тут багатющі природні запаси заліза створювали найкращі умови для процвітання розвинених людських поселень. Багатства криворізьких надр мають для Івана Володимировича і дещо містичний зміст – потужне магнітне поле, випромінюване величезними підземними масивами залізної руди, має, на його думку, визначальний вплив на формування криворізького характеру, який, дійсно, є багато у чому унікальним.
Пан Найденко розповів про геологічні розвідки Олександра Поля, який був вражений криворізькими печерами біля села Вечірній Кут та неймовірно великими дубами, які росли серед покладів залізної руди, яка ще у ХІХ сторіччі буквально лежала на поверхні криворізької землі. Тут було знайдено і стародавні штольні, у яких найперші мешканці Криворіжжя багато віків тому видобували безцінне залізо – основу людської цивілізації. Сліди прадавніх печер і донині залишаються у гротах та на величних скелях МОДРу – перлини криворізької природи...
Продовжуючи свою розповідь, краєзнавець розвіяв міф про довжину нашого міста. Дійсно, протяжність власне Кривого Рогу складає всього 80 кілометрів; а розтиражована рекордна цифра – 120 кілометрів – є довжиною Криворізького залізорудного басейну, або ж Криворіжжя. Це й недивно, адже саме родовища залізної руди утворили основу нашого міста, і всі поселення, з яких нині складається Кривий Ріг, виникли навколо місць видобутку найкоштовнішого скарбу криворізьких надр. Безкрайні степи Криворіжжя, які могли стати хіба що сільськогосподарським осередком регіону, виявились колискою покладів залізної руди, масштаби яких і досі чекають точної оцінки. Рекордний – 70% – вміст заліза у криворізькій руді свого часу так вразив чиновників Російської імперії, що вони довго не могли повірити у можливість такого природного феномену. Та не лише залізною рудою багате Криворіжжя – тут видобували і уранові руди, і буре вугілля, і навіть надзвичайно рідкісний камінь тигрове око, який зустрічається на планеті лише у Кривому Розі та у Північно-Африканській республіці.
Надзвичайно цікавою виявилася і розповідь Івана Найденка про деякі його топонімічні розвідки. Наприклад, назва місцевості Карнаватка, за версією краєзнавця, може походити від слова «карнавка», яке означає кухоль для збору пожертв – у даному випадку, на церкву, яка і понині височіє на розі вулиці Леніна та проспекту Маркса. А назва житлового масиву Карачуни – тюркського походження, і означає «чорна смерть». Це не дивно: адже саме у цій місцині орди загарбників колись знайшли свою загибель, потрапивши до пастки, влаштованої захисниками краю – запорізькими козаками.
Велику зацікавленість аудиторії викликала демонстрація слайдів зі світлинами міста, зроблених Іваном Володимировичем. Кожне фото краєзнавець супроводжував цікавими коментарями. Мабуть, це і спонукало гостей заходу наприкінці зустрічі дізнатися деталі та умови екскурсій містом, які проводить пан Найденко.
«Не любіть чужі світи!» – закликав Іван Володимирович присутню на заході молодь. Адже Криворіжжя лише тільки почало розкривати допитливим свої числені таємниці.
Ця зустріч у «Літературній вітальні» Криворізького педагогічного інституту, популяризація краєзнавчих знань серед студентської молоді мала великий успіх: щире захоплення Івана Володимировича своєю справою, його скромність, інтелігентність, емоційність та ораторський талант викликали у присутніх жваве зацікавлення історією та сьогоденням рідного міста.
Зустріч із психологом Криворізького відділення Всеукраїнської мережі ЛЖВ О. М. Красулею
17 листопада 2015 року у читальній залі суспільних наук наукової бібліотеки відбулась зустріч з психологом, психотерапевтом і соціальним працівником Криворізького відділення Всеукраїнської мережі ЛЖВ – Оленою Миколаївною Красулею. Темою зустрічі стала проблема ВІЛ/СНІДу та її значення у житті суспільства.
На зустрічі були присутні студенти другого курсу фізико-математичного та історичного факультетів, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Наталія Анатоліївна Печеніна, бібліотекарі (всього 70 осіб). У рамках інформаційної підтримки заходу експонувалась тематична виставка «Майбутнє – без СНІДу», на якій було представлено 24 документа.
Ведучі заходу – завідувач відділу обслуговування Олена Миколаївна Грамм та завідувач сектора Лілія Олександрівна Крученко – привітали присутніх та оголосили, що зустріч буде присвячено Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом. Як відомо, СНІД – одна із найважливіших проблем, із якою людство вперше зіткнулося у ХХ столітті й увійшло у ХХІ століття. З року в рік зростає кількість інфікованих хворих і померлих від СНІДу людей. Про СНІД відомо дуже багато, але щодня з’являються нові відомості про цю хворобу. Водночас накопичено певний багаж знань, використання яких допоможе якщо не припинити поширення хвороби, то хоча б попередити її розповсюдження. Епідемічний поріг переступила й Україна, за темпами поширення ВІЛ-інфекції наша країна посідає одне з перших місць у Європі. СНІД – невиліковна хвороба, якій у більшості випадків можна запобігти.
Виголосивши вступну промову, ведучі запросили до слова гостю заходу – психолога, психотерапевта і соціального працівника Криворізького відділення Всеукраїнської мережі ЛЖВ Олену Миколаївну Красулю.
О. М. Красуля привітала аудиторію, і повідомила, що основною темою зустрічі буде психологічний аспект проблеми ВІЛ/СНІДу. Особливу увагу буде приділено і надзвичайно актуальній нині проблемі толерантного ставлення суспільства до тих, хто страждає на цю страшну хворобу.
Захід розпочався зі знайомства з аудиторією. Олена Миколаївна запросила присутніх до діалогу, і студенти залюбки ділились своїми особливими захопленнями і розповідали про незвичайні хобі. Знайомство відбулось у невимушеній атмосфері неформального спілкування.
Гостя заходу коротко розповіла про історію СНІДу, та запитала, що вже відомо присутнім про цю хворобу, та у чому полягає різниця між ВІЛ та СНІДом. Відтак розповіла про стадії хвороби, про колапс імунітету, який відбувається на останній, четвертій стадії, та найпоширеніші захворювання, на які страждають люди з синдромом імунодефіциту – менінгіт та туберкульоз.
Діалог з аудиторією було продовжено питанням про міфи, які оточують проблему ВІЛ/СНІДу у суспільстві, та про шляхи зараження цією хворобою. О. М. Красуля розповіла про необхідність перевірки на СНІД для вагітних та повідомила про доступність у місті антиретровірусної терапії для ВІЛ-позитивних громадян. Антиретровірусна терапія не здатна подолати вірус СНІДу, але саме вона дозволяє інфікованим жити повноцінним життям, і перетворює невиліковну хворобу зі смертельної на хронічну.
Захід було продовжено демонстрацією короткого документального фільму «Для того, щоб любити життя». Стрічка розповідала про шляхи зараження ВІЛ/СНІДом та інкубаційний період інфекції, про те, які ускладнення навіть легких захворювань загрожують ВІЛ-позитивним хворим, та про допомогу, яку вони можуть отримати, якщо зголосяться на лікування антиретровірусними препаратами. Фільм завершився надихаючою історією ВІЛ-позитивного соціального працівника, якій навчився жити повноцінним життям, одружився та має цілком здорову доньку.
Після перегляду фільму, Олена Миколаївна розповіла про необхідність роботи з психологом для людини, яка щойно дізналася про свій ВІЛ-позитивний статус. Лише у Кривому Розі таких людей близько семи тисяч – і це лише ті, хто вирішив звернутися за допомогою. Деякі хворі навіть заперечують існування СНІДу, і не лікуються принципово. Наслідки такої принциповості сумні: відсутність антиретровірусної терапії призводить до тяжких ускладнень – аж до ураження головного мозку та енцефаліту. Але за умови регулярного проходження адекватної терапії можливо не лише уникнути цих руйнівних для організму порушень, а й жити нормальним життям, працювати, спілкуватися та народжувати здорових дітей.
Як повідомила гостя заходу, у Кривому Розі працюють мобільні лабораторії, де можна пройти експрес-тест на наявність у крові антитіл до ВІЛ/СНІДу. На жаль, цей тест не завжди дозволить виявити страшну хворобу – антитіла у крові з’являються лише через півроку після зараження. На протязі шести місяців хвороба протікає безсимптомно – що, однак, не зменшує ризик інфікування оточуючих.
На завершення заходу було порушено проблемне питання відносин здорових та ВІЛ-інфікованих людей. Жвавий інтерес і гостру дискусію викликали проблеми лікарської таємниці, етичності як розголошення відомостей про ВІЛ-статус, так і приховування цієї інформації від близьких людей – особливо статевих партнерів. Що таке толерантність, які вона має грані, і якими є її рамки – обговорення цих полемічних питань стало завершальним акордом цієї, безперечно, цікавої і корисної просвітницької зустрічі.